Приключение воздушного шарика Чупчика. Рассказ седьмой. Полёт на воздушном шарике.
Люда засыпала не охотно. Ей так понравилось на день рождении у Ани. Особенно ей было интересно разговаривать с Колей." Он так много знает, наверно он много читает"- думала Люда." Так интересно его было слушать, когда он рассказывал про водянные ракеты. Это такие плывучие лодки с мотором, которые плывут по поверхности воды с большой скоростью. Он сказал, что на реке Нева, которая течёт в Санкт-Петербурге, очень много таких водянных ракет. Коля рассказал, что он когда ездил в гости с папой к тёти Тани в Кронштадт, то всё время на ракетах переезжал Невский залив. Вот было бы интересно покататься на ракетах!"- думала Люда и представила как она плывёт на такой лодке. Постепенно она заснула под этим впечатлением.
Во сне она увидела озеро и лодку, в которой были мужчины. Люда стояла на берегу озера и вдруг она услышала песню. Она подняла голову и в небе увидела Шарик-Чупчик. Он пел песню:"Я Шарик-Чупчик по небу я лечу и всем кого я встречу про Иисуса расскажу!"
"Чупчик!Чупчик!- закричала Люда. "Лети ко мне, это я Люда!"
Чупчик увидел внизу девочку и что она его зовёт. Он решил подлететь к ней. "Ах это ты, Люда!"- удивился Чупчик. "А что ты здесь делаешь, так поздно вечером, одна на берегу озера?"
"Я не знаю?"- ответила Люда. "Я легла спать и вот я очутилась здесь!"- как то со страхом ответила Люда."Смотри Чупчик! Там в далеке плывёт лодка и в ней какие-то мужчины. Мне что-то становиться страшно!"- проговорила она опять.
"Не бойся Люда! Я вижу сверху, что в лодке плывут ученики Иисуса Христа! Вот я вижу там Петра, Якова, Иоана и всех остальных учеников! Только Иисуса почему-то там с ними нет. Интересно, почему они одни в лодке плывут без Иисуса?"- удивлённо рассуждал Чупчик. "Давай слетаем туда, ближе к лодке!"- предложил Чупчик Люде.
"Что ты Чупчик! Я боюсь так высоко летать, да ещё и через воду. Вот если бы здесь была водянная ракета, тогда можно было бы. Мне Коля рассказывал про такие ракеты!"-сказала Люда.
"Ха"Ха!Ха!"- рассмеялся Чупчик. "Ты про какие ракеты рассказываешь? Мы попали с тобой во времена Иисуса Христа в Израиль. В это время люди плыли только по воде на лодках, а по суще ездили на лошадях, ослах,слонах и верблюдах. Я предлагаю тебе свою услугу. Ты Люда возмёшь меня за шнурок и мы вместе с тобой полетим к той лодке, где плывут ученики Иисуса!"- предложил ей Чупчик.
"Хорошо Чупчик! Я тебе доверяю!"- приготовилась Люда. "Давай сюда свой шнурок! Только ты будь осторожен , не урони меня!"
Чупчик и Люда полетели в сторону лодки. Они приземлились в лодку с учениками, тем более, что ученики были не против. В это время все увидели, как по воде идёт Иисус. "Как так модет быть?!"- закричали они. "Это наверно призрак!"- все сильно испугались. Люда и Чупчик тоже были удивлены. Иисус сказал:"Не бойтесь! Это я Иисус!" Пётр сказал:"Учитель я тоже хочу пойти как ты по воде!" Иисус отвечал:"Иди сюда! Вставай на воду и иди!" Пётр так и сделал, но пройдя немного по воде усомнился, испугался ветра и стал тонуть.Иисус протянул руку помощи. Он сказал Петру:"Почему же ты усомнился!" Иисус не допустил, чтоб Пётр утонул. В это время лодка пристала к берегу и все вышли из неё. "Какое чудо, мы с тобой Чупчик видели!"- закричала Люда.Чупчик тоже радовался, что он стал ещё раз свидетелем чуда, которое сотворил Иисус.
Люда проснулась и была удивлена тому, что она видела в своём сне. Она открыла свою Детскую Библию и тоже нашла как об этом чуде описали евангелисты. Она решила об этом рассказать в воскрессной школе.
Валентина Велькер,
Deutschland
Мне 61 год,замужем.Живу в Германии.С 1990 года верующая в Господа Иисуса Христа.
Имею 2 взрослых детей и 4 внучки.Стихи пишу давно. Люблю Иисуса,мою семью,природу,людей. Хочу чтобы все спаслись и вечно жили.
Прочитано 5031 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
Зайчик... луннный - Владимир Деменин Любовь и доброту вот самое главное что я стремлюсь показать в своей сказочной истории.... где есть Любовь там есть Бог!!!
